Народився 21 листопада 1952 року у с. Вільколаз.

12 червня 1977 року був рукоположений у священики у м. Люблін. 

Навчався у Люблінському католицькому університеті, де здобув ступінь  доктора богослов’я в галузі катехетики.

1977 – 1979 рр. служив вікарієм в Казімежу Дольним, а в 1982 – 1986 рр. Духовним отцем у Вищій Духовній Семінарії в Любліні.

1986 – 1993 рр. був душ пастирем академічної молоді в повізитковському храмі міста Любліна.

1993 рік -  після додаткового навчання у Салезянському Римському Університеті, прибув на Україну. Після кількамісячної душпастирської праці у Летичеві став викладачем та вихователем Вищої Духовної Семінарії Кам’янець – Подільської діє цезії.

З 1996 року був віце-ректором у справах контактів з Лятеранським Університетом у Римі. Завдяки його старанням Духовна Семінарія в Городку в серпні 1998 року здобула статус афіляції до Богословського Відділу Лятеранського Університету.

У 1993 році разом з о. Яном Ольшанським заснував катехетичні курси, які згодом стали Інститутом Богословських Наук, а о. Андрій Мацьонг – його першим ректором.

У 1998 році – Інститут стає Філією Лятеранського Університету у Римі.

16 лютого 2007 року о. Андрій Мацьонг  відійшов у Вічність.

О. Андрій Мацьонг опрацював програму катехізації дітей та молоді для римо – католицьких єпархій на Україні. Був головним редактором методичних посібників з катехети 1- 11 класів, що видані трьома мовами: українською, російською та польською.

Для багатьох людей о. Андрій залишився в пам’яті як приклад справжнього Господнього слуги, доброго духовного Батька, чудового сповідника, Вчителя та просто Людини з великої літери, Людини з високими людськими, духовними та інтелектуальними здібностями.

Народився 14 січня 1919 року в селі Гута Бродська.

1938 – 1942 роках навчався у Львівській Духовній Семінарії, після чого отримав священицький сан з рук архієпископа Болеслава Твардовського.

Був призначений вікарієм парафії в Качанівцях, пізніше адміністратором парафії в Городку на Поділлі, працював катехитом у Львівському кафедральному соборі.

З 1945 по 1959 рр. виконував душпастирські обов’язки в Городку на Поділлі, після чого був направлений до с. Маниківці згідно наказу комуністичної влади, де у винятково важких умовах служив вірним до 1991 року.

16 січня 1991 року був призначений єпископом - ординарієм Кам’янець-Подільської дієцезії. Він був 60-тим єпископом в історії цієї дієцезії.

15 жовтня 1991 р. завдяки його старанням відновила свою діяльність Кам´янецька Вища Духовна Семінарія Святого Духа, яка нині знаходиться в Городку (Хмельницької області). Він також допоміг у відкритті понад 200 парафій.

В 1992 році заснував в Городку перші катехетичні курси, які провадив сам і залучав до викладів священиків – професорів Духовної Семінарії. Згодом курси стали трирічними з більш поширеною програмою. А в грудні 1998 року курсам надано статус інституту.

4 травня 2002 року за власним проханням був звільнений від виконання обов’язків Ординарія дієцезії.

Консекрований Митрополитом Львівським Архиєпископом Мар’яном Яворським.

23 лютого 2003 року помер в Кам’янець-Подільську і похований в Кам’янецькому кафедральному костелі св. Петра і Павла.

Єпископ Ян Ольшанський мав 60 років священства, він був відкритий на потреби інших, особливо бідних та самотніх.

Народився 4 квітня 1931 року в с. Строди (Латвія).

1949 – 1952 рр. служив у Радянській армії на території Калінінградської області. Службі закінчив у званні старшого сержанта артилерійських військ.

В 1969 році вступив до Ризької семінарії. Під час навчання був прийнятий до Ордену отців маріанів.

В 1973 році отримав священицький сан, а через два роки його направили працювати в Україну, в Городок на Поділлі.

Під пильним оком КДБ але з Богом в серці о. Владислав працював над відновленням католицького храму і в 1988 році відбулося посвячення новозбудованого костелу. Далі були приміщення Вищої Духовної Семінарії і Будинку Милосердя для людей похилого віку. Завдяки його старанням збудовано двадцять нових костьолів і реставровано дев’ять існуючих.

Саме завдяки йому в 1998 році місцева влада передала будинок колишнього монастиря католицькій спільноті міста, а та, в свою чергу призначила приміщення для навчального закладу.

В березні 2001 року Фундація «Діло Нового Тисячоліття» призначила о. Владиславу Ванагсу першу нагороду «Тотус» за видатні заслуги в пропаганді культури християнської, праці харитативної і навчально – виховної. Цю нагороду називають католицьким Нобелем.

11 листопада 2001 року після важкої невиліковної хвороби о. Владислав Ванагс помер.

Для віруючих отець Владислав був незаперечним авторитетом.